Проголошення
злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919 року, тобто першу річницю
проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України
22 січня
було проголошено всенародним і державним святом. День видався погідний та
гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими
прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли
богослужіння.
Головні
урочистості проголошення злуки проходили на Софійській площі. При вході з вулиці
Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену
старовинними гербами. Рівно о 12:00 годині розпочалася урочиста церемонія
проголошення Акта злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної
Республіки Л. Цегельський зачитав та передав грамоту Національної Ради «Про
об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною»
голові Директорії Володимиру Винниченку.
Член
Директорії Федір Швець урочисто зачитав Універсал Директорії:
«…Віднині во єдино зливаються
століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина,
Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для
яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна
незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений
могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів
для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя
українського народу.»
Після
урочистого проголошення злуки на Софійській площі відбувся молебень, а потім —
військовий парад під керівництвом полковника Івана Чмоли. Приймав парад
полковник Євген Коновалець.
22 січня
1919 р. у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був
проголошений Акт Злуки (об'єднання) українських земель, засвідчений Універсалом
про об'єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Ним стверджувалось об'єднання
двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської
імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом
загальнонаціональних інтересів українців. Століттями розірваний український
народ визволився з неволі і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській
державі.
Акт
Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію
українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став
могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації,
свідченням їх самовизначення, становлення політичної нації. Уперше за 600 років
він став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на
подальші національно-політичні процеси в Україні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий